1. Словник української мови в 11 томах

збуджуючий

ЗБУ́ДЖУЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до збу́джувати 2-4.

Весняна ніч, розлита навколо, — це збуджуючі пахощі землі, це кличний крик птахів (Скл., М. Щорс, 1938, 46);

Під серцем затремтів збуджуючий радісний холодок (Донч., Дочка, 1950, 98).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. збуджуючий — збу́джуючий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. збуджуючий — -а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до збуджувати. Великий тлумачний словник сучасної мови