збіглий

ЗБІ́ГЛИЙ, а, е.

1. Який втік звідки-небудь.

— Але ж панство саме не заперечує, що до запорозького війська пристало чимало збіглих хлопів, міщан, ремісників (Тулуб, Людолови, II, 1957, 215);

Сахалінська тайга мовчала.. Ніяк не добрати, де звір пройшов, а де прокрався, озираючись, збіглий каторжанин (Донч., III, 1956, 110).

2. Який минув (про час, пору).