збіглий
збі́глий
-а, -е.
1》 Який втік звідки-небудь.
2》 Який минув (про час, пору).
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- збіглий — збі́глий прикметник Орфографічний словник української мови
- збіглий — ЗБІ́ГЛИЙ, а, е. 1. Який втік звідки-небудь. — Але ж панство саме не заперечує, що до запорозького війська пристало чимало збіглих хлопів, міщан, ремісників (Тулуб, Людолови, II, 1957, 215); Сахалінська тайга мовчала.. Словник української мови в 11 томах
- збіглий — Збіглий, -а, -е Бѣглый. Словник української мови Грінченка