1. Словник української мови в 11 томах

збіччя

ЗБІ́ЧЧЯ, я, с., діал. Схил.

Се кладовище велике, від церкви з гори збіччям аж у долину, кінчиться край бору (У. Кравч., Вибр., 1958, 389).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. збіччя — збі́ччя іменник середнього роду схил діал. Орфографічний словник української мови
  2. збіччя — -я, с., діал. Схил. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. збіччя — СХИЛ (похила, спадиста поверхня чого-небудь), УКІ́С (ВКІС), СПАД, У́ХИЛ, УЗБІ́ЧЧЯ, ОБОЧИНА, РОЗКА́Т рідше, ПОКА́Т (ПОКІ́Т) рідше, ЗБІЧ діал., ЗБІ́ЧЧЯ діал., СПО́ХІВ діал.; УЗГІ́Р'Я (ВЗГІ́Р'Я), ВІ́ДКИД діал. Словник синонімів української мови