1. Словник української мови в 11 томах

звабливо

ЗВАБЛИ́ВО. Присл. до звабли́вий.

Тетяна кивнула головою, посміхнулась, її відкриті темні очі блиснули звабливо і виклично (Добр., Тече річка.., 1961, 223);

Чуєш, мій друже, звабливо запах Принадний, далекий димок експедицій, Нас нерозкриті ждуть таємниці (Дор., Тобі, народе.., 1959, 41).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. звабливо — звабли́во прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. звабливо — Присл. до звабливий. Великий тлумачний словник сучасної мови