1. Словник української мови в 11 томах

зважливо

ЗВАЖЛИ́ВО. Присл. до зважли́вий.

— Та й гарний же в тебе ніж!.. Продай мені! — сказав Івась, і в його заблищали очі.— Зроду ні! — відмовив я зважливо (Гр., Без хліба, 1958, 58);

[Руфін (хитнув зважливо головою):] Ні, батьку, ні! Се не для мене шлях (Л. Укр., II, 1951, 461).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зважливо — зважли́во прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. зважливо — Присл. до зважливий. Великий тлумачний словник сучасної мови