званий
ЗВА́НИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до зва́ти.
Увійшов повагом блідий професор Греблянський з рудим заростом, званий учениками [учнями] Логарифмом (Мак., Вибр., 1954, 50);
Бригадир покликав Мишуню до польового вагончика, званого на степах «палуб» (Ю. Янов., II, 1954, 135);
// зва́но, безос. присудк. сл.
Наумиху звано старосвітською жінкою (Коцюб., І, 1955, 102);
Чайченкова мати купила хату у Любчиках, святила ту хату; нас звано і Пилипиху з дочкою (Вовчок, І, 1955, 194).
Так зва́ний:
а) який має умовну назву.
У Моринцях і загалом у селах, які пов’язані з біографією Тараса Григоровича [Шевченка], є чимало так званих пам’ятних дерев (Вол., Самоцвіти, 1952, 122);
б) який виражає іронічне, зневажливе ставлення до кого-, чого-небудь.
— Усі ваші так звані думки я давно знаю (Довж., І, 1958, 414).
2. у знач. прикм. Якого запросили; запрошений.
— Замість справжнього батька одноденний «батько» порядкував за столом, званий, весільний… (Гончар, Таврія, 1952, 13).
Зва́ний обі́д (вече́ря і т. ін.) — обід, вечеря і т. ін., на які запрошують гостей.
Посередині [світлиці] довгий стіл, накритий до званої вечері (Л. Укр., III, 1952, 402).
Значення в інших словниках
- званий — зва́ний дієприкметник Орфографічний словник української мови
- званий — Прошений, проханий, кликаний, (гість — ще) запрошений. Словник синонімів Караванського
- званий — [званией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- званий — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до звати. || звано, безос. присудк. сл. Так званий — а) який має умовну назву; б) який виражає іронічне, зневажливе ставлення до кого-, чого-небудь. 2》 у знач. прикм.Якого запросили; запрошений. Званий обід (вечеря і... Великий тлумачний словник сучасної мови
- званий — Зва́ний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)