1. Словник української мови в 11 томах

звання

ЗВАННЯ́, я́, с.

1. Офіційно присвоєна назва, яка означає фах, ступінь кваліфікації у певній галузі або службовий стан.

Колись з торбою ходив із села до міста, а в колгоспі маю я звання тракториста (Укр.. присл.., 1955, 350);

Костомаров мав незабаром дістати професорське звання (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 373);

Весною Василеві присвоїли звання старшого лейтенанта, доручили командувати ротою (Логв., Давні рани, 1961, 59);

// Офіційно присвоєна почесна назва як нагорода за заслуги в галузі якої-небудь діяльності.

За багатолітню шахтарську працю мені присвоєно звання почесного шахтаря (Коз., Вісімсот.., 1953, 19);

Звання Героя Соціалістичної Праці; Звання народного артиста СРСР.

2. Назва, що означає приналежність до якого-небудь колективу, організації.

Член партії повинен.. оберігати партію від проникнення в її ряди людей, негідних високого звання комуніста (Статут КПРС, 1961, 4);

Знайте всі: я — ленінець тепер! І звання ие — не зганьблю ніко́ли! (Нех., Ми живемо.., 1960, 77).

3. заст. Приналежність до якого-небудь соціального стану.

Тисячі роззявлених ротів. Це кричать «славу» захриплі вже гімназисти, студенти, вчителі,.. а також офіцери й відставні люди різного звання (Довж., І, 1958, 44).

◊ Ще й звання́ не було́ (нема́є) кого, чого — не існувало (не існує) кого-, чого-небудь.

[Гільзе:] Готлібе!..Твоя жінка — ще її й звання не було, як я вже квартами свою кров проливав за рідний край (Л. Укр., IV, 1954, 251).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. звання — У званнях народний артист України, заслужений артист України, заслужений учитель України, заслужений діяч мистецтв України, заслужений працівник культури України, заслужений журналіст України тощо перше слово пишуть з малої літери. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. звання — звання́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  3. звання — Ранґ, ранґа, титул, сов. чин. Словник синонімів Караванського
  4. звання — Те саме, що сан духовний Словник церковно-обрядової термінології
  5. звання — [зван':а] -н':а, р. мн. зван' Орфоепічний словник української мови
  6. звання — -я, с. 1》 Офіційно присвоєна назва, яка означає фах, ступінь кваліфікації у певній галузі або службовий стан. || Офіційно присвоєна почесна назва як нагорода за заслуги в галузі якої-небудь діяльності. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. звання — ЗВАННЯ́ (офіційно присвоєна назва, що означає фах, ступінь кваліфікації або службовий стан), ТИ́ТУЛ рідше; ЧИН (перев. у військовій та церковній ієрархії; у царській Росії — щодо державних службовців). Словник синонімів української мови
  8. звання — Зва́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. звання — Зва́ння, -ня с. 1) Званіе. Звання козацьке, а життя собацьке. Ном. № 790. 2) Въ ариѳметикѣ: наименованіе. Менше, старше звання. Меньшее, большее наименованіе. К. Грам. 125, 123, 113. Словник української мови Грінченка