звання
звання́
-я, с.
1》 Офіційно присвоєна назва, яка означає фах, ступінь кваліфікації у певній галузі або службовий стан.
|| Офіційно присвоєна почесна назва як нагорода за заслуги в галузі якої-небудь діяльності.
2》 Назва, що означає належність до якого-небудь колективу, організації.
3》 заст. Належність до якого-небудь соціального стану.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- звання — У званнях народний артист України, заслужений артист України, заслужений учитель України, заслужений діяч мистецтв України, заслужений працівник культури України, заслужений журналіст України тощо перше слово пишуть з малої літери. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
- звання — звання́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- звання — Ранґ, ранґа, титул, сов. чин. Словник синонімів Караванського
- звання — Те саме, що сан духовний Словник церковно-обрядової термінології
- звання — [зван':а] -н':а, р. мн. зван' Орфоепічний словник української мови
- звання — ЗВАННЯ́ (офіційно присвоєна назва, що означає фах, ступінь кваліфікації або службовий стан), ТИ́ТУЛ рідше; ЧИН (перев. у військовій та церковній ієрархії; у царській Росії — щодо державних службовців). Словник синонімів української мови
- звання — Зва́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- звання — ЗВАННЯ́, я́, с. 1. Офіційно присвоєна назва, яка означає фах, ступінь кваліфікації у певній галузі або службовий стан. Колись з торбою ходив із села до міста, а в колгоспі маю я звання тракториста (Укр.. присл.. Словник української мови в 11 томах
- звання — Зва́ння, -ня с. 1) Званіе. Звання козацьке, а життя собацьке. Ном. № 790. 2) Въ ариѳметикѣ: наименованіе. Менше, старше звання. Меньшее, большее наименованіе. К. Грам. 125, 123, 113. Словник української мови Грінченка