1. Словник церковно-обрядової термінології

звання

звання́

Те саме, що сан духовний

Джерело: Словник церковно-обрядової термінології на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. звання — У званнях народний артист України, заслужений артист України, заслужений учитель України, заслужений діяч мистецтв України, заслужений працівник культури України, заслужений журналіст України тощо перше слово пишуть з малої літери. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. звання — звання́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  3. звання — Ранґ, ранґа, титул, сов. чин. Словник синонімів Караванського
  4. звання — [зван':а] -н':а, р. мн. зван' Орфоепічний словник української мови
  5. звання — -я, с. 1》 Офіційно присвоєна назва, яка означає фах, ступінь кваліфікації у певній галузі або службовий стан. || Офіційно присвоєна почесна назва як нагорода за заслуги в галузі якої-небудь діяльності. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. звання — ЗВАННЯ́ (офіційно присвоєна назва, що означає фах, ступінь кваліфікації або службовий стан), ТИ́ТУЛ рідше; ЧИН (перев. у військовій та церковній ієрархії; у царській Росії — щодо державних службовців). Словник синонімів української мови
  7. звання — Зва́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. звання — ЗВАННЯ́, я́, с. 1. Офіційно присвоєна назва, яка означає фах, ступінь кваліфікації у певній галузі або службовий стан. Колись з торбою ходив із села до міста, а в колгоспі маю я звання тракториста (Укр.. присл.. Словник української мови в 11 томах
  9. звання — Зва́ння, -ня с. 1) Званіе. Звання козацьке, а життя собацьке. Ном. № 790. 2) Въ ариѳметикѣ: наименованіе. Менше, старше звання. Меньшее, большее наименованіе. К. Грам. 125, 123, 113. Словник української мови Грінченка