1. Словник української мови в 11 томах

звеличення

ЗВЕЛИ́ЧЕННЯ, я, с. Дія за знач. звели́чити 1, 2.

Всю енергію Юстиніан спрямував на звеличення імператорської влади (Іст. середніх віків, 1955, 15);

[Вона:] Яка ти трудна людина. [Він:] Ну, коли людина, що поставила метою свого життя звеличення народу засобами науки,— трудна, тоді так… (Довж., І, 1958, 438);

В кінці минулого століття прогресивні письменники часто виступали проти народницького звеличення героя, проти піднесення його над масами, натовпом (Рад. літ-во, 6, 1963, 118).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. звеличення — звели́чення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. звеличення — -я, с. Дія за знач. звеличити 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. звеличення — Звели́чення, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)