1. Словник української мови в 11 томах

звеличений

ЗВЕЛИ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до звели́чити 1, 2.

Звеличений жертвами й любов’ю стояв перед сином батько (Довж., І, 1958, 340);

Подвиги героїчної полтавської підпільниці [Л. Убийвовк] оспівані в поетичних рядках, звеличені в художній прозі (Рад. Укр., 19.ХІ 1949, 3);

Виростай, Каховко, Виростай високо, У труді звеличена, У сади заквітчана (Мас., Київ. каштани, 1954, 30).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. звеличений — звели́чений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. звеличений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до звеличити 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. звеличений — Звели́чений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)