звергатися

ЗВЕРГА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ЗВЕ́РГНУТИ¹ і ЗВЕ́РГТИСЯ, гнуся, гнешся і діал. зве́ржуся, зве́ржешся; мин. ч. зве́ргся, лася, лося; док.

1. книжн. Падати, звалюватися.

Загуркотів несподівано грім, наче там десь розпалася скеля і почала звергатися схилами гір у долину (Кол., Терен.., 1959, 30);

— Один раз звергнувся [із скелі], так йому ще мало! Ще заманулося! (Собко, Звич. життя, 1957, 8);

*Образно. Удар. І звергається вал канонади На урвища й пагорби волзьких рівнин (Бажан, І, 1946, 146).

2. діал. Здригатися.

Малий Мирон аж звергся і обернув залякані оченята на старого Рябину (Фр., І, 1955, 231).

3. діал. Відрікатися.

Я ж бо тебе не звержуся, руський мій сардаче! (Федьк., Буковина, 1950, 28).