1. Словник української мови в 11 томах

звергати

ЗВЕРГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗВЕ́РГНУТИ і ЗВЕ́РГТИ, гну, гнеш; мин. ч. зверг і зве́ргнув, ла, ло; док. перех., книжн. З силою скидати.

При князі Володимирі, як звергали ідолів, то й Ладоша звергли з Гуляй-ріки у річку Ладинку (Мик., II, 1957, 373);

*Образно. Гігантське сонце йшло на видноколі, Вали сіяння звергши з вишини (Бажан, Нашому юнацтву, 1950, 29).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. звергати — зверга́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. звергати — -аю, -аєш, недок., звергнути і звергти, -гну, -гнеш; мин. ч. зверг, -ла, -ло і звергнув, -нула, -нуло; док., перех., книжн. З силою скидати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. звергати — 1. скидати, скинути, поскидати, викидати, викинути, повикидати, перекидати, перекинути, поперекидати, розкидувати, розкидати, порозкидати, валити, завалювати, завалити, позавалювати, звалювати, звалити, позавалювати, звалювати, звалити, позвалювати... Словник чужослів Павло Штепа
  4. звергати — I. ВАЛИ́ТИ (силою змушувати падати), ВАЛЯ́ТИ, ЗВА́ЛЮВАТИ, ПЕРЕКИДА́ТИ, ПЕРЕВЕРТА́ТИ, ТУРЛЯ́ТИ розм., ПОВЕРГА́ТИ книжн., уроч. рідко, ЗВЕРГА́ТИ книжн., уроч. рідко, ТУРЛИ́ТИ діал. — Док. Словник синонімів української мови