звернення

ЗВЕ́РНЕННЯ, я, с.

1. Дія за знач. зверну́ти 6 і зверну́тися 1, 3.

На офіційне звернення Цимбала молодший лейтенант попередливо відповів: — Будь ласка, будь ласка… (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 57);

Вона називала Гайворона то Василем Семеновичем, то батьком, і старий вже зі звернення знав, який у Наталі настрій (Собко, Шлях.., 1948, 99);

Член партії має право: ..звертатися з запитаннями, заявами і пропозиціями в будь-яку партійну інстанцію, аж до ЦК КПРС, і вимагати відповіді по суті свого звернення (Статут КПРС, 1961, 6).

2. Сповіщення, розпорядження або заклик, привітальна промова і т. ін., адресовані народові, якому-небудь колективові, організації, спеціалістам якої-небудь галузі.

— Вранці передавали по радіо звернення міського комітету нашої партії (Кучер, Чорноморці, 1956, 32);

А він.. молодо скомандував: — Слухай! Читаю поздоровне звернення до народу! (Гончар, III, 1959, 440);

Кіндрат Дорофійович прийшов на збори майже наприкінці, коли Наталка зачитувала звернення (Логв., Літа.., 1960, 65).