звеселіти
ЗВЕСЕЛІ́ТИ, і́ю, і́єш, док.
1. Стати веселим; повеселішати.
А як коли, то було звеселіємо не знать чого. Веселенько нам,— аж серце трепече! (Вовчок, І, 1955, 103);
Діти з усякими новинами обсіли Оленку, так і кортить їм щось радісне сповістить сестрі, щоб звеселіла (Горд., II, 1959, 24);
Електрика горіла цілу ніч. Люди звеселіли, в місті стало спокійніше (Мас., Під небом.., 1961, 12).
2. тільки 3 ос. Сповнитися веселощів, радості, щастя.
[Мельниченко:] Тепер ти [країна] знов звеселіла; знов пишаєшся в скиртах та в стогах (Кроп., І, 1958, 59);
Ожила і звеселіла Кожна тепер хата — Вже розгромлені дощенту Фашисти прокляті (Укр.. думи.., 1955, 526).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- звеселіти — звеселі́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- звеселіти — -ію, -ієш, док. 1》 Стати веселим; повеселішати. 2》 тільки 3 ос. Сповнитися веселощів, радості, щастя. Великий тлумачний словник сучасної мови
- звеселіти — ВЕСЕЛІ́ТИ (ставати веселим, радісним), РОЗВЕСЕЛЯ́ТИСЯ, ВЕСЕЛІ́ШАТИ (ставати веселішим); ПРОЯСНЯ́ТИСЯ, ПРОЯ́СНЮВАТИСЯ (виходити зі стану байдужості, ставати веселим, радісним); РОЗПОГО́ДЖУВАТИСЯ (позбуватися похмурого вигляду, ставати веселим)... Словник синонімів української мови
- звеселіти — Звеселіти, -лію, -єш гл. Повеселѣть. Шевч. 410. А як коли то було звеселіємо не знать чого. МВ. (О. 1862. III. 35). Словник української мови Грінченка