звеселілий

ЗВЕСЕЛІ́ЛИЙ, а, е. Який звеселів, став веселим.

Мухтаров спинився і мовчки вирядив очима за двері звеселілого інженера (Ле, Міжгір’я, 1953, 177);

Грав джаз-оркестр.. Цокали об порожні склянки, підкликаючи офіціанток, звеселілі компанії молодих людей (Грим., Незакінч. роман, 1962, 196);

*Образно. Над звеселілими нивами вже снувало невгомонне жайворіння свої пісні (Цюпа, Грози.., 1961, 211);

// Який виражає веселість.

Яремчук відійшов від столу, окинув звеселілим поглядом людей (Цюпа, Назустріч.., 1958, 306);

Він окинув поглядом звеселілі обличчя хлопців і подобрішав (Хор., Місто.., 1962, 15).