1. Орфоепічний словник української мови

звеселілий

звеселі́лий

[звеисеил’ілией]

м. (на) -лому/-л'ім, мн. -л'і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. звеселілий — звеселі́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. звеселілий — див. веселий Словник синонімів Вусика
  3. звеселілий — -а, -е. Який звеселів, став веселим. || Який виражає веселість. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. звеселілий — ЗВЕСЕЛІ́ЛИЙ, а, е. Який звеселів, став веселим. Мухтаров спинився і мовчки вирядив очима за двері звеселілого інженера (Ле, Міжгір’я, 1953, 177); Грав джаз-оркестр.. Словник української мови в 11 томах