звивина

ЗВИ́ВИНА, и, ж. Дугоподібний заворот, вигин; звив.

Состав.. громохким змієм вигинається на звивинах колії (Руд., Остання шабля, 1959, 254);

Для впорядкування річки випрямляють звивини, розширюють русло (Колг. енц., II, 1956, 213);

// тільки мн., перех. Відхилення розвитку чого-небудь.

Будь-які труднощі і звивини не можуть змінити об’єктивні закономірності історичного розвитку (Рад. Укр., 23.XI 1957, 2);

Було б довгою справою переказувати всі подробиці і звивини цієї події (Жур., Опов., 1956, 152).

∆ Зви́вини мо́зку — хвилясті складки у півкулях головного мозку.

Від Дарки не відступав підсвідомий, десь прихований у звивинах мозку, страх (Вільде, Повнол. діти, 1960, 270).