звиватися

ЗВИВА́ТИСЯ і рідко ІЗВИВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ЗВИ́ТИСЯ, зів’ю́ся, зів’є́шся і рідко ІЗВИ́ТИСЯ, ізів’ю́ся, ізів’є́шся і діал. ЗВИ́НУТИСЯ і рідко ІЗВИ́НУТИСЯ, нуся, нешся, док.

1. Скручуватися, закручуватися в трубку, кільце і т. ін.

Аркуші паперу шаруділи і самі звивалися у трубки (Собко, Зоряні крила, 1950, 201);

В кільця волосся на вітрі звивалося коло чола (Перв., І, 1958, 180);

Тарко лежав під старою грушею, звившись бубликом, витягав ноги, знову звивався, скавулів (Чендей, Поєдинок, 1962, 135).

2. З’єднуючись, сплітатися докупи, разом.

В ту альтанку.. не пуска його [світло] дикий виноград, звившись тісно й щільно в одну зелену стіну (Коцюб., І, 1955, 154).

◊ Звива́тися (зви́тися) в голо́вки — виростати, утворюючи головки (про капусту).

Стоять городи, мов у віночку. Капуста в головки звивається (Коцюб., II, 1955, 15);

Звива́тися (зви́тися) в клубо́к (клубко́м) див. клубо́к.

3. Вигинатися, нахиляючись у різні боки.

До.. переляканої пані Роксолани повзе, звиваючись, якась руда зміючка (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 14);

Рабині довго звиваються у млосному танці, повному знемоги і грації (Тулуб, Людолови, II, 1957, 234);

Тонкий і довгий батіг, як блискавка, звився і дзвінко ляснув у повітрі (Ткач, Арена, 1960, 20);

Олеся звинулась легким станом, перескочила через осоку (Н.-Лев., III, 1956, 127);

*Образно. Люта думка гадюча звивається, плазує (Донч., І, 1956, 139);

// Борсатися, корчитися (перев. від болю).

Його зацікавила людина, що звивалася в руках двох дужих хлопців (Кач., II, 1958, 434);

Перегнеться [Савка] з сідла, і, ніби жартома, так потягне нагайкою вподовж спини, що тільки зів’єшся (Гончар, Таврія, 1952, 34);

// тільки недок. Згинатися, улесливо кланяючись.

У двері шанобливо стукає лакей Никанор.— Заходь! Никанор, звиваючись тілом і фраком, наче та собака, що провинилась, нерішуче стає на порозі (Стельмах, І, 1962, 283);

// тільки 3 ос. Мати вигини, зигзаги, бути розташованим по звивистій лінії.

У траві лежала іржава гусениця з танка. Вона звивалась, мов убита велетенська змія (Цюпа, Назустріч.., 1958, 344);

Тоненькі брови звивалися гадючками, сповзали на лоба (Коцюба, Нові береги, 1959, 322);

Оце тая стежечка Ізвивається (Фр., XI, 1952, 31);

Звившись гадюкою, пославсь [шлях] од великого села Пісок аж до славного колись Ромодану (Мирний, II, 1954, 31).

4. тільки недок., перен. Хитрувати, викручуватися, пристосовуючись до обставин.

Читала я там речі галицьких послів, та навіть мені їх шкода стало, що вони, бідні, мусять тепера звиватися, поставивши самі себе в таке фальшиве положення (Л. Укр., V, 1956, 65);

Як це воно сталося, що він, Федір Голубенко, за своєю натурою завжди пряма і чесна людина, мусить тепер звиватися, як в’юн, хитрувати, пускатися в дешеву, дріб’язкову дипломатію? (Руд., Вітер.., 1958, 137).

5. Підніматися вгору клубами, вихором (про дим, пару, куряву і т. ін.).

Над хатами звивавсь угору дим (Барв., Опов.., 1902, 122);

Біла пара хмарою звилась над горщиком (Коцюб., І, 1955, 87);

Вже й перекотиполя не видно за курявою, що раптом закрутилась на місці, звилася крученим вихорам у небо (Цюпа, Назустріч.., 1958, 12).

6. Стрімко злітати вгору (про птахів, літальні апарати і т. ін.).

Од часу до часу він спужував дичину, що або з хуркотом звивалась у повітря, або з плескотом зникала в гущавину очеретів (Досв., Вибр., 1959, 409);

За маєткам, десь у районі залізниці, звивались чужі ракети (Гончар, III, 1959, 151);

Звилась стріла нижче від хмари, вище від лісу та й упала у князівський двір (Укр.. казки, 1951, 171);

Відьма сіла на мітлу, ..високо звилася угору (Стор., І, 1957, 87);

// Спрямовуватися вгору.

Полум’я вже знову звивалося високо, жарко лижучи чорні челюсті.. темного неба (Гр., II, 1963, 303);

Кинув поклик Світолюб, на коня баского скочив, тільки звився буйний чуб! (Забіла, У.. світ, 1960, 152);

// Підніматися, ставати на диби (про коня).

Потім остроги дав коню, Кінь вороненький звився (Л. Укр., І, 1951, 353);

// Гучно, високо звучати (про голос, музику).

Тоді звилась полум’яна, гучна мелодія, горда і буйна, сповнена болю і розпачу (Л. Укр., III, 1952, 590).

7. перев. недок. Рухатися в різних напрямках, крутитися, метушитися.

В самому натовпі звивається дядько Володько, трусить якоюсь свитиною (Вовчок, VI, 1956, 295);

Тут зараз Лисичка сюди-туди звинулася, знайшла кораблик, прип’ятий до берега, і гукнула на своїх (Фр., IV, 1950, 78);

// Швидко повертатися, рухатися, справляючись з якою-небудь роботою.

Вона звивалась, як муха на окропі; робота аж пищала в її руках (Коцюб., І, 1955, 63);

Баба звивалась миттю всюди і спонукувала хлопців до діла (Барв., Опов.., 1902, 486);

7 тільки недок. Літати, кружляти в різних напрямках.

Над ними [кораблями] в небі звивалися наші гострокрилі винищувачі (Кучер, Чорноморці, 1956, 419);

У високому небі звиваються птахи, облипають щогли, падають матросам на солоні плечі (Гончар, III, 1959, 182).

8. тільки недок. Розвіватися, маяти в повітрі (про прапор і т. ін.).

Два прапори тріпотіли і звивалися попереду наших струнких рядів (Смолич, І, 1947, 248);

// Спадати хвилясто.

Звивалося волосся на плечах (Руд., Ленінградці, 1948, 8).

9. тільки недок., перен. Підлесливо крутитися, упадати біля кого-небудь, домагаючись уваги, ласки.

— Багато коло тебе звивається, а жоден не сватає (Вовчок, 1955, 112);

Біля Тимоша звивалася Оленка, подруга Надійчина (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 21).

◊ Звива́тися в’юно́м див. вюн.

10. тільки недок. Пас. до звива́ти.