звисаючий
ЗВИСА́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до звиса́ти.
У неї [людини] опущена голова з сивим, звисаючим донизу волоссям (Моє життя в мист., 1955, 162);
Баба підносить своє подовгасте, звисаюче і набрескле лице (Черемш., Тв., 1960, 162);
Перше, що впало Самійлові в око, були звисаючі з стелі великі кам’яні брили, вкриті каламутними краплями роси (Кучер, Чорноморці, 1956, 341);
Обрамлена густими, звисаючими над самим берегом деревами, котить вона [Десна] свої могутні хвилі (Міщ., Сіверяни, 1961, 8).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me