1. Словник української мови в 11 томах

зворушений

ЗВОРУ́ШЕНИЙ¹, а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до зворуши́ти.

На мене глянуло [з фотокартки] мужнє й благородне обличчя юнака.. Красиві, як у дівчини, ледь зворушені посмішкою уста (Кравч., Квіти.., 1959, 20);

// У знач. прикм.

Сам Петруня сидів коло стіни, схилившись на руку. Од зворушених спогадів ще палахкотіли в його уші [вуха] і сяяли очі… (Вас., II, 1959, 52);

Я й справді був слабий од зворушених думок, розбудженого сумління, од порожнечі життя (Коцюб., І, 1955, 260).

ЗВОРУ́ШЕНИЙ², а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до звору́ши́ти.

— Що ти, Василю Степановичу, в таку гарячу пору хочеш колгосп обезглавити! В постіль злягти! — Яремчук посміхнувся, зворушений увагою коваля (Цюпа, Назустріч.., 1958, 354);

Невже це настала, нарешті, та довгождана мить? Ніхто не міг вимовити слова: їм перехопило дух, кожний був зворушений до глибини душі (Гончар, III, 1959, 437);

— Мамо! — Обернулася [Лемпі] на той голос, впізнала, кинулась йому назустріч схвильована, зворушена вкрай.— Сину… Сину мій!.. (Шиян, Переможці, 1950, 7).

2. у знач. прикм. Який зворушився, розхвилювався; схвильований.

[Немилов (зворушений):] Ніна! Люба! Ну, чого ж ти плачеш, дурненька? (Коч., II, 1956, 232);

Зворушена Варя щиро дякувала подругам за увагу (Донч., V, 1957, 485);

// Який виражає зворушеність, схвильованість.

Їй ввижалися очі бійця, такі хороші і чесні, вчувався його зворушений голос (Багмут, Опов.., 1959, 79).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зворушений — звору́шений 1 дієприкметник від: зворуши́ти рідко звору́шений 2 прикметник схвильований Орфографічний словник української мови
  2. зворушений — див. схвильований Словник синонімів Вусика
  3. зворушений — I -а, -е, рідко. Дієприкм. пас. мин. ч. до зворушити. || у знач. прикм. II -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до зворушити. 2》 у знач. прикм.Який зворушився, розхвилювався; схвильований. || Який виражає зворушеність, схвильованість. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. зворушений — ЗВОРУ́ШЕНИЙ прикм. (який зворушився, розхвилювався), СХВИЛЬО́ВАНИЙ, ЗРУ́ШЕНИЙ заст., ПОРУ́ШЕНИЙ діал. Прибігла Оксана. Зворушена, піднесена, аж хустка збилася з голови (М. Куліш); Поет стояв блідий, схвильований — переживав свої ліричні образи (Я. Словник синонімів української мови
  5. зворушений — Звору́шений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)