звіринка
ЗВІРИ́НКА, и, ж. Зменш.-пестл. до звіри́на.
Дівчинка постукала по стовбуру, білка зацікавлено глянула вниз. І зненацька звіринка наче прикипіла до гілки (Донч., IV, 1957, 262);
Чув [Євген] від людей, що мурашнище — найкраще місце для зберігання несолодких харчів — жодна звіринка не посміє наблизитись до кусючих вартових (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 238).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me