1. Словник української мови в 11 томах

звірота

ЗВІРО́ТА, и, ж., збірн.

1. Дикі, звичайно хижі, тварини; звірі.

І людину і тайгову звіроту гнав в одному напрямку нещадний і хижий ворог — лісова пожежа (Донч., III, 1956, 57);

— Птахів усяких добре знав дід Кіндрат. Казав, у лісі птаства та звіроти до гибелі (Хижняк, Невгамовна, 1961, 265).

2. перен. Про дуже жорстоких, лютих людей.

— Який жаль, що душа моя повстає проти того, щоб стати розбійником.. Я б показав усій поліцейській звіроті свою силу… (Бурл., Напередодні, 1956, 341).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. звірота — звіро́та іменник жіночого роду звірі збірн. Орфографічний словник української мови
  2. звірота — -и, ж., збірн. 1》 Дикі, зазвичай хижі, тварини; звірі. 2》 перен. Про дуже жорстоких, лютих людей. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. звірота — Звірота, -ти ж. соб. Звѣрье. Словник української мови Грінченка