звішений
ЗВІ́ШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зві́сити.
Він ішов, ..притискаючи до правого боку звішений на лікті свій важкий керманицький топір (Фр., IV, 1950, 420);
Чуючи приплив веселої сили, нарочито звішеними ногами торкався [хлопець] шини і спиць заднього колеса, відбиваючи на них рисковані такти (Стельмах, II, 1962, 177);
Підвелася [Мелашка] з колін, але голову тримала низько звішеною на груди (Ле, Наливайко, 1957, 351).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me