1. Словник української мови в 11 томах

звішувати

ЗВІ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗВІ́СИТИ, зві́шу, зві́сиш, док., перех. Опускати що-небудь донизу, залишаючи у висячому положенні.

Білокорі берізки звішували до самої землі свої золоті сережки (Збан., Сеспель, 1961, 366);

Чіпка сидів на лаві, ноги звісив (Мирний, І, 1949, 160);

— А ти, байбасе, чого стоїш, руки звісив,— звернувся Бульба до Андрія (Довж., І, 1958, 218);

// Низько нахиляти (голову).

Гнат хмурніє, звішує голову на груди (Вирган, В розп. літа, 1959, 311).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. звішувати — зві́шувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. звішувати — -ую, -уєш, недок., звісити, звішу, звісиш, док., перех. Опускати що-небудь донизу, залишаючи у висячому положенні. || Низько нахиляти (голову). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. звішувати — ОПУСКА́ТИ (переміщувати нижче, донизу), СПУСКА́ТИ, ЗНИ́ЖУВАТИ, УПУСКА́ТИ (ВПУСКА́ТИ), ПОПУСКА́ТИ, ЗВІ́ШУВАТИ, ОСА́ДЖУВАТИ, ПРИСА́ДЖУВАТИ, ОСАДЖА́ТИ рідше; ПОНУ́РЮВАТИ, ПОТУ́ПЛЮВАТИ, ПОТУПЛЯ́ТИ (про голову, очі, зір). — Док. Словник синонімів української мови
  4. звішувати — Звішувати, -шую, -єш сов. в. звісити, -шу, -сиш, гл. Свѣшивать, свѣсить. Словник української мови Грінченка