звішувати
ОПУСКА́ТИ (переміщувати нижче, донизу), СПУСКА́ТИ, ЗНИ́ЖУВАТИ, УПУСКА́ТИ (ВПУСКА́ТИ), ПОПУСКА́ТИ, ЗВІ́ШУВАТИ, ОСА́ДЖУВАТИ, ПРИСА́ДЖУВАТИ, ОСАДЖА́ТИ рідше; ПОНУ́РЮВАТИ, ПОТУ́ПЛЮВАТИ, ПОТУПЛЯ́ТИ (про голову, очі, зір). — Док.: опусти́ти, спусти́ти, зни́зити, упусти́ти (впусти́ти), попусти́ти, зві́сити, пові́сити, осади́ти, присади́ти, пону́рити, поту́пити. Денис, ..не опускаючи рушниці, великими стрибками побіг озиминою в тому керунку, де впала птиця (Григорій Тютюнник); Увечері.. вітер зліг і довелось спускати вітрила (С. Скляренко); Канушевич постояв якусь хвилину коло крана, потім зіскочив на площадку, знизив стрілу (Г. Коцюба); Альоша вийшов на вулицю і, впустивши на груди голову, побрів у порт (І. Микитенко); Попустила (дівчина) свої руки білі у великій тузі (Марко Вовчок); Чіпка сидів на лаві, ноги звісивши (Панас Мирний); Повісив свої грона бузок (Ю. Яновський); Щось забилося під її серцем, щось осадило її на землю... (Панас Мирний); Витягне сукнину з задньої кишені і вже наярює свої хромові, а тоді.. ще й присадить халявку, щоб гармошкою була... (О. Гончар); Довго їхав Шрам, опустивши голову (П. Куліш); Річенко, що сидів за весь сей час потупивши голову, підняв її (Г. Хоткевич).
Значення в інших словниках
- звішувати — зві́шувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- звішувати — -ую, -уєш, недок., звісити, звішу, звісиш, док., перех. Опускати що-небудь донизу, залишаючи у висячому положенні. || Низько нахиляти (голову). Великий тлумачний словник сучасної мови
- звішувати — ЗВІ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗВІ́СИТИ, зві́шу, зві́сиш, док., перех. Опускати що-небудь донизу, залишаючи у висячому положенні. Білокорі берізки звішували до самої землі свої золоті сережки (Збан. Словник української мови в 11 томах
- звішувати — Звішувати, -шую, -єш сов. в. звісити, -шу, -сиш, гл. Свѣшивать, свѣсить. Словник української мови Грінченка