зганьблений
ЗГА́НЬБЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зганьби́ти.
Між нашим народом доволі й таких [пісень], ..де дівчина показується просто одуреною, ошуканою або й насильно зганьбленою (Фр., XVI, 1955, 61);
// У знач. прикм.
Есесівці тюпали в своїй обвислій, зганьбленій уніформі, опустивши погляди вниз, тупо скоряючись долі (Гончар, III, 1959, 451);
Юркове серце стиснулося від болю: принижений, зганьблений, знищений батько… (Багмут, Опов., 1959, 26);
// зга́ньблено, безос. присудк. сл.
Без ніякого доводу його обвинувачено в страшному злочинстві, зганьблено, закинуто в тюрму (Гр., II, 1963, 445).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- зганьблений — зга́ньблений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- зганьблений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до зганьбити. || у знач. прикм. || зганьблено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
- зганьблений — Зга́ньблений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)