1. Словник української мови в 11 томах

згарячу

ЗГА́РЯЧУ, рідко ІЗГА́РЯЧУ, присл. Розгарячившись, спалахнувши в пориві якого-небудь почуття.

На зелені свята, під час вистави, Марків партнер палахнув ізгарячу в його з обрізу (Вас., II, 1959, 124);

Скривавлене коліно ниє, але згарячу він ще не відчуває різкого болю (Кол., Терен.., 1959, 38).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. згарячу — зга́рячу прислівник незмінювана словникова одиниця рідко Орфографічний словник української мови
  2. згарячу — пр., зопалу, спохвату, в розпалі, в гарячці; П. необачно, не подумавши. Словник синонімів Караванського
  3. згарячу — див. зопалу; спересердя; швидко Словник синонімів Вусика
  4. згарячу — рідко ізгарячу, присл. Розгарячившись, спалахнувши в пориві якого-небудь почуття. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. згарячу — ЗО́ПАЛУ (у стані сильного збудження), ЗГА́РЯЧУ (ЗГА́РЯЧА), СПРОЖО́ГУ, СПО́ХВАТУ розм. Правду сказати, Василько зробив це зопалу, не подумавши (О. Донченко); Я згарячу підвівся, скинув з себе гімнастерку (А. Словник синонімів української мови
  6. згарячу — Зга́рячу, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. згарячу — Згарячу нар. Сгоряча. Прости мене, я згарячу забувся. Шевч. 293. Словник української мови Грінченка