зглибляти
ЗГЛИБЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ЗГЛИ́БИТИ, блю, биш; мн. згли́блять; док., перех., зах. Осягати розумом.
[Мефістофель:] Як дивно запит цей Від того чуть, хто зневажає слово, Й, не звикши мислить поверхово, Зглибляє дійсну суть речей (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 50);
Дух розверне крила. Просяє, наче сонце над землею. Все обійме, всі таємниці зглибить (Фр., X, 1954, 404);
— Не так легко мене побороти, Богдане.. — Щодо того, то це правда. Хто б міг вас зглибити… ви, Обринські! (Коб., III, 1956, 150).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me