зглядіти
ЗГЛЯ́ДІТИ і ЗОГЛЯ́ДІТИ і ЗГЛЕ́ДІТИ і ЗОГЛЕ́ДІТИ, джу, диш, док., перех. і без додатка, перев. із заперечною част. не, розм. Побачити, помітити кого-, що-небудь.
Він не зогледів, що я тут, коло хатніх дверей ховаюсь поза дубом (Вовчок, VI, 1956, 306);
Зоглядів [Тарас] — щось у червоній плахті із жовтою на голові стрічкою (Вас., II, 1959, 369).
◊ (І) о́ком (очи́ма) не згля́диш (зогля́диш, згле́диш, зогле́диш) — дуже багато.
— Що в мого Петруся добра! млини, камені; жита які, гречки! і оком не згледиш (Барв., Опов.., 1902, 102).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- зглядіти — згля́діти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- зглядіти — і зоглядіти і згледіти і зогледіти, -джу, -диш, док., перех. і без додатка, перев. із заперечною част. не, розм. Побачити, помітити кого-, що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- зглядіти — ПОБА́ЧИТИ (сприйняти зором), СПОСТЕРЕГТИ́, НАБА́ЧИТИ розм., НАГЛЯ́НУТИ розм., НАГЛЯ́ДІТИ розм., НАГЛЕ́ДІТИ розм., УГЛЕ́ДІТИ (ВГЛЕ́ДІТИ) розм., УГЛЯ́ДІТИ (ВГЛЯ́ДІТИ) розм. рідше, ЗГЛЯ́ДІТИ (ЗОГЛЯ́ДІТИ) розм., ЗГЛЯ́ДІТИСЯ (ЗОГЛЯ́ДІТИСЯ) розм. Словник синонімів української мови
- зглядіти — Зглядіти, -джу, -диш гл. Увидѣть. Закричали, задрожали, як Христа згляділи. КС. 1882. IV. 170. — о́ком. Охватить взглядомъ. Словник української мови Грінченка