згнивати
ЗГНИВА́ТИ і рідше ЗОГНИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗГНИ́ТИ, згнию́, згниє́ш і рідше ЗІГНИ́ТИ і ЗОГНИ́ТИ, ию́, иє́ш, док.
1. Руйнуватися, розпадатися від гниття.
— Здоров’ячко — трудами наживають, А лежні — й під млином згнивають (Бор., Тв., 1957, 147);
Стебло пшениці виростає з розбухлого зерна, що, давши йому життя, згниває (Кол., Терен.., 1959, 298);
Хай ворог не мріє в нас щастя забрати — Йому доведеться в землі зогнивати (Укр.. присл.., 1955, 432);
Трава, осока Зігниє у багні (Рудан., Тв., 1956, 60);
Зруб [колодязя] зогнив і наполовину обвалився (Коз., Блискавка, 1962, 97).
2. перен. Гинути від довгого перебування в тяжких, нестерпних умовах.
— Згниєш, моє серце, в тюрмі. Пропадеш. Не хазяїн вже будеш, а злодій (Коцюб., II, 1955, 259);
— Піймайте,— каже [голова],— мені злодія.. Він в мене зогниє у холодній! (Кв.-Осн., II, 1956, 397);
// Занепадати, розкладатися (про суспільний устрій).
Діло діється так, що громадянська війна почалась як спроба сутички з імперіалізмом, яка довела, що імперіалізм згнив цілком.. (Ленін, 27, 1951, 76).
Значення в інших словниках
- згнивати — згнива́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- згнивати — Перегнивати, розкладатися, ГНИТИ; П. гинути, занепадати. Словник синонімів Караванського
- згнивати — і рідше зогнивати, -ає, недок., згнити, згниє, згниють і рідше зігнити і зогнити, -иє, -иють, док. 1》 Руйнуватися, розпадатися від гниття. 2》 перен. Гинути від тривалого перебування в тяжких, нестерпних умовах. || Занепадати, розкладатися (про суспільний устрій). Великий тлумачний словник сучасної мови
- згнивати — ГНИ́ТИ (псуватися під впливом мікроорганізмів), ГНИ́СТИ́, ЗАГНИВА́ТИ, ЗГНИВА́ТИ (ЗОГНИВА́ТИ рідше), РОЗКЛАДА́ТИСЯ, ТЛІ́ТИ, ПЕРЕТЛІВА́ТИ, СТЛІВА́ТИ, ПРІ́ТИ, ЗОПРІВА́ТИ рідше, ГОРІ́ТИ (під дією вологи й тепла). — Док. Словник синонімів української мови