згнилий
ЗГНИ́ЛИЙ, рідше ЗІГНИ́ЛИЙ, ЗОГНИ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до згни́ти, зігни́ти, зогни́ти;
// У знач. прикм.
В кутку Хома старанно трощив ще простий кухняний ослончик, брудний, у помиях, наполовину згнилий (Коцюб., II, 1955, 89);
Пісня єго [його] душі згіркла, як зігнила пшениця. (Стеф., І, 1949, 106);
Пахне цвіллю від зогнилого листя (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 409).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me