зграйка
ЗГРА́ЙКА, и, ж. Зменш.-пестл. до згра́я 1, 2.
Над головою матері пролетіла зграйка чайок (Чорн., Красиві люди, 1961, 72);
Біля берега ходили веселими зграйками райдужні мальки (Донч., VI, 1957, 261);
Маленька зграйка білих хмарин повільно пливла по голубому жовтосмугому небу (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 347);
Дивлюся, як ціла зграйка хлопчиків перевертається у каламутній воді (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 87);
*У порівн. Юрба підлітків, мов зграйка горобців, зірвалася з місця й майнула назустріч вершникові (Шиян, Баланда, 1957, 140).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me