1. Словник української мови в 11 томах

зграйний

ЗГРА́ЙНИЙ, а, е.

1. Який здійснюється спільно; колективний, груповий.

Дерева та кущі побралися за руки, Неначе парубки, що під весільні звуки До танцю зграйного запрошують дівчат (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 109).

2. перен. Злагоджений, гармонійний.

Зграйний передзвін, спадаючи в Долину, радував оборонців (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 378);

[Поет:] Хто всі ті голоси в хорал єднає зграйний, В акордів голосних врочистий перегук? (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 8).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зграйний — згра́йний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. зграйний — -а, -е. 1》 Який здійснюється спільно; колективний, груповий. 2》 перен. Злагоджений, гармонійний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. зграйний — ГАРМОНІ́ЙНИЙ (який звучить злагоджено), ЗЛА́ГОДЖЕНИЙ, СУ́ГОЛОСНИЙ, ЗГРА́ЙНИЙ, ГАРМОНІ́ЧНИЙ рідше, СТРІ́ЙНИЙ розм., ЛА́ДНИЙ розм. Співали всі, хто лиш міг: чоловіки, жінки, хлопці і дівчата гармонійним хором (І. Словник синонімів української мови