1. Словник української мови в 11 томах

згукуватися

ЗГУ́КУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ЗГУКНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док. Криком давати знати про себе один одному; перегукуватися.

Паничі почали згукуватись з човнів, неначе вони були в лісі (Н.-Лев., IV, 1956, 80);

Були й такі [загони], що довгенько збиралися, згукувалися, обвикалися з лісом і небезпекою і аж тоді починали потикатися на шляхи, на станції, в села (Хор., Незакінч. політ, 1960, 67);

Молодець відступив крок назад і зібрався весь у собі, готуючись до скоку. Та саме в цю мить згукнулися лицарі й рвонулися за ним усі враз (Оп., Іду.., 1958, 627).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. згукуватися — згу́куватися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. згукуватися — див. кликати; кричати Словник синонімів Вусика
  3. згукуватися — -уюся, -уєшся, недок., згукнутися, -нуся, -нешся, док. Криком давати знати про себе один одному; перегукуватися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. згукуватися — ПЕРЕКЛИКА́ТИСЯ (обмінюватися вигуками, окликами, видавати по черзі крики, голосні звуки), ПЕРЕГУ́КУВАТИСЯ (ПЕРЕГУКА́ТИСЯ рідше), ЗГУ́КУВАТИСЯ, СКЛИКА́ТИСЯ (СКЛИ́КУВАТИСЯ), ПЕРЕТЬО́ХКУВАТИСЯ (про солов'їв). — Док. Словник синонімів української мови