1. Словник української мови в 11 томах

згукувати

ЗГУ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. Гукаючи, скликати, збирати в одне місце, докупи.

Ще в селі бігав [Митрофан], згукував людей, розподіляв зброю (Ле, Ю. Кудря, 1956, 7).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. згукувати — згу́кувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. згукувати — див. кликати Словник синонімів Вусика
  3. згукувати — -ую, -уєш, недок., перех. Гукаючи, скликати, збирати в одне місце, докупи. Великий тлумачний словник сучасної мови