згукувати
ЗГУ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. Гукаючи, скликати, збирати в одне місце, докупи.
Ще в селі бігав [Митрофан], згукував людей, розподіляв зброю (Ле, Ю. Кудря, 1956, 7).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
-
згукувати —
згу́кувати дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
-
згукувати —
див. кликати
Словник синонімів Вусика
-
згукувати —
-ую, -уєш, недок., перех. Гукаючи, скликати, збирати в одне місце, докупи.
Великий тлумачний словник сучасної мови