1. Словник української мови в 11 томах

згуртований

ЗГУРТО́ВАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до згуртува́ти.

Вони [хмари] пливуть, згуртовані вітрами, до берегів любимої землі (Гонч., Вибр., 1959,84);

— Вирішальні бої відбудуться там, на барикадах по містах та по заводах, де згуртований, злитий в багатотисячні колони пролетаріат (Головко, II, 1957, 312);

У важкі дні війни партія діяла як монолітна бойова організація, тісно згуртована навколо свого Центрального Комітету (Ком. Укр., 9, 1965, 58).

2. у знач. прикм. Який згуртувався, утворивши гурт, зграю (про багатьох).

Летить до вирію, до теплої мети Гусей згуртованих черга ширококрила (Рильський, III, 1961, 185).

3. у знач. прикм., перен. Який об’єднав свої сили, став монолітним, єдиним.

Феодал мав справи не з розрізненими, безпорадними селянами, а із згуртованою общиною, що звикла до спільних дій (Іст. середніх віків, 1955, 31).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. згуртований — згурто́ваний 1 дієприкметник від: згуртува́ти згурто́ваний 2 прикметник монолітний Орфографічний словник української мови
  2. згуртований — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до згуртувати. 2》 у знач. прикм. Який згуртувався, утворивши гурт, зграю (про багатьох). 3》 у знач. прикм., перен. Який об'єднав свої сили, став монолітним, єдиним. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. згуртований — Згурто́ваний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)