згуртовувати
ЗГУРТО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗГУРТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех.
1. Збирати в гурт, разом, докупи.
Занепокоївся воєвода дещо, та проте, згуртувавши своїх ратників, ждав, поки упадуть двері (Оп., Іду.., 1958, 631).
2. перен. З’єднувати щільніше, робити монолітнішим.
В ім’я миру все тісніше згуртовують свої ряди люди доброї волі у всіх країнах (Рад. Укр., 7.IX 1950, 1);
Згуртував мільйонні лави стяг червоний бойовий (Уп., Вірші.., 1957, 175).
3. перен. Об’єднувати в одне нерозривне ціле; робити узгодженими чиї-небудь дії, вчинки.
— Уже десять років,— провадив далі Сагайдачний з оксамитовими нотками болю й суму в голосі,— день і ніч згуртовую я нашу силу (Тулуб, Людолови, І, 1957, 439);
Ходить пісня поміж працюючих людей, згуртовує їх, ріднить, веселить їм серце, родить надію на краще… (Кол., Терен.., 1959, 22);
Непомітно для всіх і для самої себе Світлана Остапівна згуртувала районну молодь так, що любо було глянути. (Ю. Янов., II, 1954, 131);
Логвин згуртував навколо себе незаможницький актив (Епік, Тв., 1958, 138);
// розм. Організовувати.
На панському фільварку згуртував [Скиба] колгосп (Чорн., Пісні.., 1958, 10).
Значення в інших словниках
- згуртовувати — згурто́вувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- згуртовувати — -ую, -уєш, недок., згуртувати, -ую, -уєш, док., перех. 1》 Збирати в гурт, разом, докупи. 2》 перен. З'єднувати щільніше, робити монолітнішим. 3》 перен. Об'єднувати в одне нерозривне ціле; робити узгодженими чиї-небудь дії, вчинки. || розм. Організовувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- згуртовувати — ЄДНА́ТИ (бути, ставати основою, причиною для близьких стосунків між ким-небудь), ЗБЛИЖА́ТИ (ЗБЛИ́ЖУВАТИ), ОБ'Є́ДНУВАТИ, З'Є́ДНУВАТИ, ПОЄ́ДНУВАТИ, ПОВ'Я́ЗУВАТИ, ЗВ'Я́ЗУВАТИ, ЗРІ́ДНЮВАТИ, РІДНИ́ТИ, СПОЛУЧА́ТИ, ЛУЧИ́ТИ діал.; ЗГУРТО́ВУВАТИ підсил. (перев. Словник синонімів української мови