1. Словник української мови в 11 томах

згірклий

ЗГІ́РКЛИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. мин. ч. до згі́ркнути.

2. у знач. прикм. Який став гірким, згіркнув.

Дихав [Феоктистов] згірклим пригаром дешевого вина (Кач., II, 1958, 332);

Пахло [волосся] згірклою помадою (Коцюб., І, 1955, 406).

3. у знач. прикм., перен. Який виражає гіркоту, сум.

Він обдарував згірклим усміхом Тетяну Василівну, яка кусала губи (Загреб., День.., 1964, 280).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. згірклий — згі́рклий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. згірклий — Вигірклий. Словник синонімів Караванського
  3. згірклий — див. гіркий; зіпсований Словник синонімів Вусика
  4. згірклий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до згіркнути. 2》 у знач. прикм. Який став гірким, згіркнув. 3》 у знач. прикм., перен. Який виражає гіркоту, сум. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. згірклий — Згі́рклий, -ла, -ле Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. згірклий — Згірклий, -а, -е Прогорыслый. Словник української мови Грінченка