1. Словник української мови в 11 томах

здатність

ЗДА́ТНІСТЬ, ності, ж.

1. Властивість за знач. зда́тний 1.

Перекладач поетичного твору передусім повинен бути сам поетом — з властивою поетам здатністю перевтілюватись, відгукуватись на часто не схожі одне на одне літературні явища (Рильський, III, 1956, 130);

У 3 роки мозочок дитини своїми розмірами наближається до мозочка дорослої людини, в зв’язку з чим розвивається здатність збереження рівноваги тіла і координація рухів (Шк. гігієна, 1954, 54);

Встановлено, що в люпинового довгоносика є вибірна здатність не тільки до певної культури, але й до певних видів у межах однієї й тієї ж культури (Колг. Укр., 12, 1956, 17).

2. рідко. Природне обдаровання, здібність.

Чи варто було стільки вчитися, стільки працювати, щоб змарнувати все у чотирьох стінах, утопити свою здатність у казеннім чорнилі..? (Коцюб., І, 1955, 223).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. здатність — зда́тність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. здатність — див. талант Словник синонімів Вусика
  3. здатність — [здат(')н'іс'т'] -тнос'т'і, ор. -т(‘)н'іс'т'у Орфоепічний словник української мови
  4. здатність — -ності, ж. 1》 Властивість за знач. здатний 1). Пропускна здатність каналу зв'язку — найбільша кількість інформації, що передається по каналу зв'язку за одиницю часу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. здатність — Властивість індивіда, яка визначає його можливості, нахили, спроможності щодо музично-виконавської діяльності та зумовлюється рівнем задатків, здібностей, умінь, навичок, темпераментом, емоційно-вольовою сферою тощо. З. розвивається й поглиблюється в процесі навчально-практичної діяльності. Словник-довідник музичних термінів
  6. здатність — (англ. аbility) уміння керівника впливати на своїх підлеглих із метою отримання бажаного результату їхньої діяльності. У контексті практичного менеджменту розрізняють владу — право, дане з огляду на службове становище... Економічний словник
  7. здатність — ЗДІ́БНІСТЬ перев. мн. (природні задатки, нахили до якоїсь діяльності, творчості), ХИСТ, ЗДА́ТНІСТЬ розм., КЕБЕ́ТА розм., СПОСІ́БНІСТЬ (СПОСО́БНІСТЬ) розм., КЕ́БА діал., ХИСТЬ діал.; ПОТЕНЦІА́Л книжн., ПОТЕ́НЦІЯ книжн. Словник синонімів української мови
  8. здатність — Зда́тність, -ности, -ності, -ністю; -ності, -ностей Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. здатність — Здатність, -ности ж. 1) Способность. 2) Пригодность. Словник української мови Грінченка