здатність

Значення в інших словниках

1. здатність — зда́тність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
2. здатність — див. талант Словник синонімів Вусика
3. здатність — [здат(')н'іс'т'] -тнос'т'і, ор. -т(‘)н'іс'т'у Орфоепічний словник української мови
4. здатність — -ності, ж. 1》 Властивість за знач. здатний 1). Пропускна здатність каналу зв'язку — найбільша кількість інформації, що передається по каналу зв'язку за одиницю часу. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. здатність — Властивість індивіда, яка визначає його можливості, нахили, спроможності щодо музично-виконавської діяльності та зумовлюється рівнем задатків, здібностей, умінь, навичок, темпераментом, емоційно-вольовою сферою тощо. З. розвивається й поглиблюється в процесі навчально-практичної діяльності. Словник-довідник музичних термінів
6. здатність — (англ. аbility) уміння керівника впливати на своїх підлеглих із метою отримання бажаного результату їхньої діяльності. У контексті практичного менеджменту розрізняють владу — право, дане з огляду на службове становище... Економічний словник
7. здатність — ЗДІ́БНІСТЬ перев. мн. (природні задатки, нахили до якоїсь діяльності, творчості), ХИСТ, ЗДА́ТНІСТЬ розм., КЕБЕ́ТА розм., СПОСІ́БНІСТЬ (СПОСО́БНІСТЬ) розм., КЕ́БА діал., ХИСТЬ діал.; ПОТЕНЦІА́Л книжн., ПОТЕ́НЦІЯ книжн. Словник синонімів української мови
8. здатність — Зда́тність, -ности, -ності, -ністю; -ності, -ностей Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. здатність — ЗДА́ТНІСТЬ, ності, ж. 1. Властивість за знач. зда́тний 1. Перекладач поетичного твору передусім повинен бути сам поетом — з властивою поетам здатністю перевтілюватись, відгукуватись на часто не схожі одне на одне літературні явища (Рильський, III... Словник української мови в 11 томах