1. Словник української мови в 11 томах

здитинілий

ЗДИТИ́НІЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. мин. ч. до здити́ніти.

Старому, трохи вже здитинілому ігуменові тяжко було рішитися [піти до бібліотечної келії]. Він усе бачив якісь нечувані злочини, тому що в старості був дуже нахильний до містицизму (Фр., V, 1951,32).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. здитинілий — здити́нілий дієприкметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. здитинілий — див. старий Словник синонімів Вусика
  3. здитинілий — -а, -е, розм. Дієприкм. акт. мин. ч. до здитиніти. Великий тлумачний словник сучасної мови