здобуток
ЗДОБУ́ТОК, тку, ч.
1. Позитивний результат роботи, діяльності; досягнення, успіх.
Ідеш вперед, як у тернах, що рвуть твоє тіло… За кожний здобуток платиш ціною крові… (Коцюб., II, 1955, 160);
Письменницька робота надзвичайно складна, творча. Тут можливі і свої удачі, здобутки, можливі і невдачі, зриви (Рад. літ-во, 3, 1966, 14);
Інтереси народів Радянського Союзу нерозривно переплетені, культурні здобутки одного народу щедро переливаються в скарбницю другого (Рильський, Веч. розмови, 1962, 104);
// Те, що хто-небудь здобув, придбав якимось чином.
Вдома продавалися господарські здобутки, як: набіл, овочі, мед і т. ін. (Коб., III, 1956, 298);
Діти приносили всі свої юннатівські здобутки, експонати майбутнього клубу: гербарії, засушену і заспиртовану фауну (Мокр., Острів.., 1961, 86);
Раді здобуткові сини. В кавалерію не годиться [кінь], так орати ним думають (Гончар, II, 1959, 279).
2. Чиє-небудь майно, власність.
При капіталістичній організації народного господарства автомобілі є здобутком тільки найвужчого кола багатих людей (Ленін, 19, 1950, 246);
На нью-йоркській, на лондонській, на паризькій біржах наче показилась буржуазія! Ярмаркує! На розпродаж законні наші здобутки пустила! Шахти Донбасу, нікопольські рудники (Гончар, II, 1959, 157);
// перен. Те, що є чиїмсь досягненням, надбанням.
Узагальнивши досвід російської революції, Ленін зробив його здобутком міжнародного пролетаріату (Біогр. Леніна, 1955, 108);
Наукові досягнення великого хіміка Д. І. Менделєєва є здобутком усього світу (Наука.., 2, 1959, 49).
3. рідко. Те саме, що здобуття́.
Виряджаються козаки на здобуток (Вовчок, І, 1955, 91);
Півник вдома сидить, а котик ходить у ліс на здобутки (Ів., Укр.. казки, 1950, 36).
Значення в інших словниках
- здобуток — здобу́ток іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- здобуток — Досягнення, успіх, осяг, осягнення; (наслідок праці) набуток, доробок, надбання, р. надбанок. Словник синонімів Караванського
- здобуток — див. надбання Словник синонімів Вусика
- здобуток — [здоубуток] -тку, м. (на) -тку, мн. -ткие, -тк'іў Орфоепічний словник української мови
- здобуток — -тку, ч. 1》 Позитивний результат роботи, діяльності; досягнення, успіх. || Те, що хто-небудь здобув, придбав якимось чином. 2》 Чиє-небудь майно, власність. || перен. Те, що є чиїмсь досягненням, надбанням. 3》 рідко. Те саме, що здобуття. Великий тлумачний словник сучасної мови
- здобуток — НАДБА́ННЯ (те, що хто-небудь здобув, придбав; про явище культури, науки і взагалі духовної сфери — те, що хто-небудь здобув, органічно засвоїв і що неподільно належить йому), ЗДОБУ́ТОК, НАБУ́ТОК, ПРИДБА́ННЯ рідше. Словник синонімів української мови
- здобуток — Здобу́ток, -тку; -бу́тки, -тків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- здобуток — Здобуток, -тку м. 1) Пріобрѣтеніе. 2) Разжива. Виряжаються козаки на здобуток. МВ. І. 140. Словник української мови Грінченка