1. Словник синонімів української мови

здобуток

НАДБА́ННЯ (те, що хто-небудь здобув, придбав; про явище культури, науки і взагалі духовної сфери — те, що хто-небудь здобув, органічно засвоїв і що неподільно належить йому), ЗДОБУ́ТОК, НАБУ́ТОК, ПРИДБА́ННЯ рідше. Я опустив руку із дорогоцінним надбанням у кишеню, але випустити щипців із рук не мав сили (Ю. Збанацький); — Чому ви не опублікуєте своїх досягнень, чому ви не зробите їх надбанням людства і науки? (Ю. Смолич); Поїзд князя Вишневецького був схожий на якусь степову орду, що посовувалась у безмірні і безмежні степи, шукаючи собі нових земель та здобутку (І. Нечуй-Левицький); Багацько в нас було працівників пера, Та щось малі про те лишилися здобутки (П. Грабовський); По смерті батьковій не взявся (син) до купецтва, а мерщій кинувся прогулювати батьків набуток (П. Загребельний); Маємо у нього низку блискучих, яскравих творів — цінних придбань для літератури пролетарської революції (В. Еллан).

У́СПІХ (позитивний наслідок роботи, справи, змагання і т. ін.), ДОСЯ́ГНЕННЯ, УДА́ЧА, ЗДОБУ́ТОК, ПЕРЕМО́ГА, ТАЛА́Н, ЩА́СТЯ, ЗВЕ́РШЕННЯ перев. уроч., книжн., ПО́СТУП заст.; ТРІУ́МФ (блискучий публічний успіх); РЕКО́РД (найвищий наслідок у якійсь роботі). (Юля:) У мене в інституті такі успіхи... Грамотою нагородили (З. Мороз); — Наша експедиція не пройшла марно. Ми вже й зараз можемо сказати про наші досягнення (О. Донченко); Письменницька робота надзвичайно складна. Тут можливі і свої удачі, здобутки, можливі і невдачі, зриви (з журналу); Ці дипломи в різний час присуджено Сашкові за перемоги на змаганнях радіолюбителів-короткохвильовиків (О. Гончар); Я виливаю кров щоднини в ямби І нелегким радію таланом (Д. Павличко); Трудові звершення; Мама обіцяла доні за добрий поступ у науці рожеву шовкову сукенку (Ірина Вільде); Запуск космічних кораблів — справжній тріумф науки і техніки; Ївжин батько поставив рекорд по сівбі (О. Донченко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. здобуток — здобу́ток іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. здобуток — Досягнення, успіх, осяг, осягнення; (наслідок праці) набуток, доробок, надбання, р. надбанок. Словник синонімів Караванського
  3. здобуток — див. надбання Словник синонімів Вусика
  4. здобуток — [здоубуток] -тку, м. (на) -тку, мн. -ткие, -тк'іў Орфоепічний словник української мови
  5. здобуток — -тку, ч. 1》 Позитивний результат роботи, діяльності; досягнення, успіх. || Те, що хто-небудь здобув, придбав якимось чином. 2》 Чиє-небудь майно, власність. || перен. Те, що є чиїмсь досягненням, надбанням. 3》 рідко. Те саме, що здобуття. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. здобуток — Здобу́ток, -тку; -бу́тки, -тків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. здобуток — ЗДОБУ́ТОК, тку, ч. 1. Позитивний результат роботи, діяльності; досягнення, успіх. Ідеш вперед, як у тернах, що рвуть твоє тіло… За кожний здобуток платиш ціною крові… (Коцюб., II, 1955, 160); Письменницька робота надзвичайно складна, творча. Словник української мови в 11 томах
  8. здобуток — Здобуток, -тку м. 1) Пріобрѣтеніе. 2) Разжива. Виряжаються козаки на здобуток. МВ. І. 140. Словник української мови Грінченка