здовжений
ЗДО́ВЖЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до здо́вжити.
2. у знач. прикм. Витягнутий, збільшений у довжину.
Катер відчутно смикнувся, мов сом на вудці, і спинився, тепер уже намертво прип’ятий на здовженім ланцюзі якоря (Ле, Клен. лист, 1960, 171);
// Який має довгасту форму.
Трохи здовжене обличчя було блідуватим, і тому ще чіткіше окреслювався різкий розмах крилатих брів (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 845);
Стін у кабінеті вченого майже не видно, бо по всьому здовженому чотирикутнику ця кімната заставлена книжковими шафами (Вол., Місячне срібло, 1961, 49).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me