1. Словник української мови в 11 томах

здогадливий

ЗДОГА́ДЛИВИЙ, а, е. Який швидко про все здогадується або легко знаходить правильне рішення; кмітливий.

— Господи! — каже [русин].— Які сі жінки здогадливі! (Мак., Вибр., 1954, 4);

Мицько був здогадливий та повернув справою так, як їй і слід бути (Март., Тв., 1954, 198);

Пані була настільки здогадлива, що постелила так, щоб Дарчина отоманка стояла поруч таткового ліжка. Шепталася Дарка з татком аж за північ (Вільде, Повнол. діти, 1960, 215).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. здогадливий — здога́дливий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. здогадливий — ЗДОГАДЛИВИЙ – ЗДОГАДНИЙ Здогадливий. Який швидко про все здогадується; кмітливий. Пані була настільки здогадлива, що постелила так, щоб Дарчина отоманка стояла поруч таткового ліжка. Літературне слововживання
  3. здогадливий — Кмітливий, тямовитий, беручкий, (винахідливіш) б. з. порадливий. Словник синонімів Караванського
  4. здогадливий — -а, -е. Який швидко про все здогадується або легко знаходить правильне рішення; кмітливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. здогадливий — КМІТЛИ́ВИЙ (здатний добре й швидко міркувати, осмислювати, розуміти щось), ТЯМУ́ЩИЙ (ТЯМУ́ЧИЙ), ТЯМКИ́Й, ТЯМОВИ́ТИЙ, ТЯМКОВИ́ТИЙ розм., ХИ́ТРИЙ, МЕТИКО́ВАНИЙ розм., МЕТИКУВА́ТИЙ розм., ПОКМІ́ТЛИВИЙ діал.; ШТУДЕ́РНИЙ діал.; МЕТКИ́Й, ПРОМІТНИ́Й розм. Словник синонімів української мови