1. Словник української мови в 11 томах

здоганяти

ЗДОГАНЯ́ТИ, я́ю, я́єш і розм. ЗДОГО́НИТИ, ню, ниш, недок., ЗДОГНА́ТИ, здожену́, здожене́ш і здогоню́, здого́ниш, док., перех.

1. Настигати кого-, що-небудь, наближатися до того, хто або що рухається попереду.

Хвиля здоганяла його та кидала йому під ноги клубки білої піни (Коцюб., І, 1955, 390);

Семена хутко здогнала його мати, несучи щось у клуночку (Л. Укр., III, 1952, 567).

2. перен. Рівнятися з ким-небудь зростом, успіхами і т. ін.

Піднялись діти. Є їх і по горах, і по долинах, і по всіх українах.. Одно другого здоганяє (Барв., Опов.., 1902, 287);

— Голова,— протягом хвалили [Проценка] старі батьки,— послухай його— не наслухаєшся.. Далеко такий піде — не здоженеш, не випередиш (Мирний, III, 1954, 190).

3. перен. Надолужувати згаяне (у виконанні чого-небудь, у часі і т. ін.).

Що ранком не зробиш, то вечором [ввечері] не здогониш (Укр.. присл.., 1955, 82).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. здоганяти — здоганя́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. здоганяти — Наздоганяти; (згаяне) надолужувати; (в погоні) наспівати, спобігати. Словник синонімів Караванського
  3. здоганяти — див. бігти Словник синонімів Вусика
  4. здоганяти — -яю, -яєш і розм. здогонити, -ню, -ниш, недок., здогнати, здожену, здоженеш і здогоню, здогониш, док., перех. 1》 Настигати кого-, що-небудь, наближатися до того, хто або що рухається попереду. 2》 перен. Рівнятися з ким-небудь зростом, успіхами і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. здоганяти — ДОГНА́ТИ кого, що (рухаючись, наблизитися до того, хто (що) пересувається попереду), НАЗДОГНА́ТИ, ЗДОГНА́ТИ, НАГНА́ТИ, НАСПІ́ТИ, ДОСПІ́ТИ рідше, УГНА́ТИСЯ (ВГНА́ТИСЯ) за ким-чим, розм., УГАНЯ́ТИСЯ (ВГАНЯ́ТИСЯ) за ким-чим, розм., ДОГОНИ́ТИ діал. Словник синонімів української мови
  6. здоганяти — Здоганя́ти, -ня́ю, -ня́єш; здогна́ти, здожену́, -жене́ш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. здоганяти — Здоганяти, -няю, -єш сов. в. здогнати, здожену, -неш, гл. Догонять, догнать. Жінка за їм у погоню вози здоганя, воли заверта. Чуб. V. 527. Словник української мови Грінченка