здоров’я

ЗДОРО́В’Я, я, с. Стан організму, при якому нормально функціонують усі його органи.

[Публій (до Йоганни):] Я радий, що рідний край вернув тобі здоров’я (Л. Укр., III, 1952, 177);

Міцно й радісно відчував він своє кремезне тридцятилітнє тіло, повне буйної сили і здоров’я (Тулуб, Людолови, І, 1957, 23);

Загальновідомо, що чим міцніше здоров’я людини, тим легше вона переносить усякі труднощі, несприятливі кліматичні умови, рідше хворіє (Наука.., 8, 1959, 22);

// Той чи інший стан, самопочуття людини.

Він.. розпитував у Тетяни про здоров’я вчительки (Коцюб., І, 1955, 314).

Ва́ше (твоє́) здоро́в’я — звертання до особи, за здоров’я якої п’ють.

[Хрипун:] Пропоную випити за брата нашого дорогого командуючого.. Ваше здоров’я (Корн., II, 1955, 31);

До́брого здоро́в’я див. до́брий;

За здоро́в’я чиє — побажання бути здоровим тому, за кого проголошують тост.

— За здоров’я твоєї дочки, — підняв склянку Сіробаба. — В нього ж там така степовичка росте… (Гончар, Тронка, 1963, 71);

На здоро́в’я — усталений вислів, який уживають, подаючи кому-небудь пити, їсти або як відповідь на слова вдячності за щось.

— Питки хочеш, сину?— спитався, підійшовши, Грицько.— Пий на здоров’я (Мирний, І, 1954, 302);

— От спасибі тобі, Юхиме,— за останнім снопом подякувала Катря.— На здоров’я, молодице, — відповів Юхим (Головко, II, 1957, 199);

Пита́ти (пита́тися, спита́ти) на здоро́в’я — питати про самопочуття.

Було вона в своєму селі йде — той привітає, другий на здоров’я спитає, декотрий пожартує (Вовчок, І, 1955, 27);

При здоро́в’ї — про здорову (у 1 знач.) людину.

— А яка вона з себе? — запитав я. — Дівка як дівка. З ногами, руками, косами. При здоров’ї і в тілі (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 102).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. здоров’я — Стан повного фізичного, душевного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних дефектів. англ. health; нім. Gesundheit f=; угор. egészség; рос. здоровье. Словник із соціальної роботи
  2. здоров’я — Здоро́в’я, -в’я, -в’ю, -в’ям Правописний словник Голоскевича (1929 р.)