здоров’яга

ЗДОРОВ’Я́ГА, и, ч., розм. Те саме, що здорови́ло.

До кімнати увійшов рудий, вусатий здоров’яга, непевна, підозріла людина, як це примічав Щорс уже й раніше (Скл., Легенд. начдив, 1957, 46);

Дивлюсь на синів — і чудно мені: та невже оці здоров’яги плечисті і є ті самі жабенята, котрі борсались у ночвах, рачкували по хаті (Мур., Бук. повість, 1959, 258).